Проект вноситься

народними депутатами України

Є.В. Балицьким

О.С. Пономарьовим

С.В. Валентировим

Ю.В. Мамчуром

 ЗАКОН   УКРАЇНИ

 «Про невідкладні заходи по збереженню та розвитку вітчизняного авіабудування в період впливу на економіку держави негативних кризових факторів»

 

Стаття 1. На час проведення АТО і виходу України з глибокої економічної кризи заборонити внесення змін до існуючої структури цілісних майнових комплексів, втручатися в існуючу організаційну структуру управління, проводити перевірки діяльності стабільно працюючих прибуткових підприємств і організацій авіабудування які безпосередньо займаються виконанням замовлень по зміцненню обороноздатності України.

 

В цей період діє особливий порядок здійснення планових і позапланових перевірок господарсько-фінансової діяльності таких підприємств і організацій:

 

- на засіданні Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) приймається рішення стосовно проведення перевірки;

 

- створюється державна міжвідомча комісія до складу якої входять по одному представнику від РНБО України, СБУ, МВС України, Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури та транспорту, Державної фінансової інспекції України;

 

- персональний склад, режим роботи комісії та терміни перевірки затверджуються рішенням РНБО;

 

- висновок державної міжвідомчої комісії з результатами перевірки направляється на ознайомлення та прийняття відповідного рішення Секретарю РНБО України.

 

Стаття 2. Кабінету Міністрів України протягом місяця прийняти концепцію загальнодержавної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2025 року з подальшим розробленням цієї програми.»

 

Стаття 3. Прикінцеві та перехідні положення

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 

2. Кабінету Міністрів України у місячний термін з дня опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

 

                        Голова Верховної Ради України                                                      В. ГРОЙСМАН

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до Закону України
"Про державне оборонне замовлення"

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 6, ст.45 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

     Внести зміни до Закону України "Про   державне   оборонне
замовлення" ( 464-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р.,
N 17, ст. 111; 2003 р., N 26, ст. 200, N 30, ст. 247; 2005 р.,
N 5, ст. 115, N 9, ст. 183; 2007 р., N 9, ст. 67), виклавши його в
такій редакції:

"З А К О Н   У К Р А Ї Н И
Про державне оборонне замовлення

     Цей Закон визначає загальні правові засади планування і
формування державного оборонного замовлення та регулює особливості
відносин, пов'язаних з визначенням та   здійсненням   процедур
закупівлі   продукції,   виконанням   робіт   та наданням послуг
оборонного призначення (продукція, роботи і послуги).

     Стаття 1. Визначення термінів

     У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому
значенні:

     1) виконавці оборонного замовлення (далі - виконавці) -
суб'єкти господарської діяльності України незалежно від форми
власності, що мають ліцензії (дозволи) на провадження відповідних
видів господарської діяльності у випадках, передбачених законом,
отримані згідно   із   законодавством,   та   іноземні   суб'єкти
господарської діяльності, з якими укладено державний контракт з
оборонного замовлення на   постачання   (закупівлю)   продукції,
виконання робіт та надання послуг за результатами конкурсного
відбору (за винятком укладення державних контрактів із суб'єктами
господарської діяльності, які є єдиними в Україні виробниками);

     2) співвиконавці             оборонного           замовлення
(далі - співвиконавці) - суб'єкти господарської діяльності України
незалежно від їх форми власності, що мають ліцензії (дозволи) на
провадження відповідних видів господарської діяльності, отримані
згідно із законодавством, які беруть участь у виконанні оборонного
замовлення на підставі   відповідних   договорів   (контрактів),
укладених з виконавцями;

     3) державне   оборонне   замовлення   (далі   -   оборонне
замовлення) -   засіб   державного   регулювання   економіки   для
задоволення   наукових   та   матеріально-технічних   потреб   із
забезпечення національної безпеки і оборони шляхом планування
обсягу фінансових ресурсів, визначення видів та обсягів продукції,
робіт і послуг, а також укладення з виконавцями   державних
контрактів на постачання (закупівлю) продукції, робіт і послуг;

     4) державний   контракт   з оборонного замовлення (далі -
державний контракт) - договір, укладений у письмовій   формі
державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до
затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому
визначаються економічні та правові зобов'язання сторін, порядок
регулювання їхніх господарських відносин;

     5) державні замовники з оборонного замовлення  (далі   -
державні   замовники) - визначені Кабінетом Міністрів України
центральні органи виконавчої влади, інші державні органи - головні
розпорядники бюджетних коштів;

     6) орієнтовні   показники обсягів оборонного замовлення -
складова основних показників оборонного планування: орієнтовні
обсяги фінансових ресурсів держави для постачання (закупівлі)
продукції, робіт і послуг за оборонним замовленням відповідно до
розрахункових потреб, визначених державними замовниками;

     7) основні показники оборонного замовлення - затверджені
Кабінетом Міністрів України перелік (номенклатура) та обсяги
продукції, робіт і послуг, що постачаються (закуповуються), а
також обсяг коштів, передбачених на такі цілі в межах установлених
бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет
України на відповідний бюджетний період для кожного державного
замовника;

     8) послуги оборонного призначення - послуги, пов'язані із
забезпеченням життєдіяльності об'єктів і споруд оборонного та
спеціального призначення, експлуатацією та використанням продукції
оборонного призначення;

     9) продукція оборонного призначення - озброєння, військова та
спеціальна техніка, військова зброя і боєприпаси, спеціальні
комплектувальні вироби для їх виготовлення та   експлуатації,
матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення,
виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби;

     10) роботи оборонного призначення:

     фундаментальні наукові дослідження для задоволення потреб із
забезпечення національної безпеки і оборони;

     науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи або їх
окремі етапи із створення, модернізації, утилізації продукції
оборонного   призначення,   розроблення   спеціальних технологій,
матеріалів та стандартів;

     будівництво об'єктів і споруд оборонного та спеціального
призначення;

     створення нових та нарощення існуючих виробничих потужностей
для виготовлення продукції оборонного призначення;

     роботи з мобілізаційної підготовки;

     ремонт, модифікація, модернізація, утилізація та знищення
продукції оборонного призначення;

     формування та   ведення   страхового фонду документації на
озброєння, військову та спеціальну техніку, інше військове майно,
об'єкти і споруди оборонного та спеціального призначення.

     Стаття 2. Правова основа оборонного замовлення

     1. Правовою   основою оборонного замовлення є Конституція
України ( 254к/96-ВР ), Цивільний кодекс України ( 435-15 ),
Господарський кодекс України ( 436-15 ), закони України "Про
організацію оборонного планування" ( 2198-15 ), "Про здійснення
державних закупівель" ( 2289-17 ), "Про державне замовлення для
задоволення пріоритетних державних потреб" ( 493/95-ВР ) та інші
законодавчі акти України.

     Стаття 3. Уповноважений орган з питань координації
               оборонного замовлення

     1. Координацію діяльності з реалізації оборонного замовлення
здійснює визначений Кабінетом Міністрів України уповноважений
центральний орган виконавчої влади (далі - уповноважений орган).

     2. Уповноважений орган:

     готує з урахуванням пропозицій державних замовників проект
основних показників оборонного замовлення на відповідний бюджетний
період та подає його в установленому порядку на розгляд Кабінету
Міністрів України;

     координує і контролює діяльність державних замовників під час
розміщення   оборонного   замовлення   та   виконання   державних
контрактів;

     надає методичну   та   консультаційну   допомогу   державним
замовникам щодо організації здійснення процедур закупівлі;

     отримує від державних   замовників   звіт   про   результати
здійснення процедур закупівлі, укладення та виконання державних
контрактів;

     інформує в установлені строки Кабінет Міністрів України про
хід виконання оборонного замовлення;

     установлює строки подання державними замовниками пропозицій
до проекту основних показників оборонного замовлення, інформації
про укладені державні контракти та хід їх виконання;

     розробляє проекти   нормативно-правових   актів   з   питань
оборонного замовлення.

     Стаття 4. Державний замовник

     1. Державний замовник:

     здійснює планування оборонного замовлення;

     готує і подає уповноваженому органу у визначений ним строк
пропозиції до проекту основних показників оборонного замовлення на
відповідний бюджетний період;

     укладає державні контракти з виконавцями;

     організовує та здійснює процедури закупівлі;

     забезпечує фінансування   відповідно   до   умов   державних
контрактів;

     здійснює контроль за цільовим використанням бюджетних коштів,
виділених на виконання оборонного замовлення відповідно до умов
державних контрактів;

     здійснює контроль за ходом виконання робіт (на окремих етапах
та в цілому) згідно з оборонним замовленням;

     організовує та бере участь у проведенні державних та інших
випробувань зразків продукції оборонного призначення;

     надає виконавцеві   технічне   завдання та погоджує з ним
програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;

     приймає поставлену (виготовлену) продукцію, виконані роботи
(у тому числі конструкторську документацію) і надані послуги;

     звітує перед     уповноваженим   органом   та   спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в   галузі
статистики про укладення державних контрактів, результати їх
виконання і використання бюджетних коштів;

     планує та контролює роботу з формування страхового фонду
документації;

     визначає спільно з виконавцями порядок залучення до виконання
оборонного замовлення співвиконавців.

     Стаття 5. Виконавець оборонного замовлення

     1. Виконавець оборонного замовлення:

     постачає продукцію,   виконує   роботи   та   надає   послуги
відповідно до умов державного контракту;

     забезпечує відповідність   виготовлених   зразків   продукції
оборонного призначення вимогам державного замовника;

     забезпечує державному   замовникові   належні   умови   для
здійснення контролю за виконанням оборонного замовлення;

     звітує про виконання оборонного замовлення перед органами
державної статистики;

     забезпечує надання документації для виготовлення документів
страхового фонду документації;

     залучає, у   разі   необхідності,   до виконання оборонного
замовлення співвиконавців та забезпечує авансування і оплату
виконання   замовлення   згідно   з умовами укладеного договору
(контракту) відповідно до вимог чинного законодавства.

     Стаття 6. Планування та формування оборонного замовлення

     1. Планування оборонного замовлення є складовою   системи
планування розвитку Воєнної організації держави, що здійснюється
відповідно до Закону   України   "Про   організацію   оборонного
планування" ( 2198-15 ).

     2. Державні     замовники     за     довгострокового     та
середньострокового оборонного планування розробляють орієнтовні
показники обсягів оборонного замовлення з урахуванням орієнтовних
обсягів фінансових ресурсів, необхідних для здійснення заходів,
виконання завдань та досягнення показників, визначених державними
цільовими   програмами,   іншими   основоположними   документами
оборонного планування.

     3. За   короткострокового   оборонного   планування державні
замовники готують і подають пропозиції до проекту   основних
показників оборонного замовлення на:

     наступний бюджетний   період   з   урахуванням   видатків,
передбачених для потреб забезпечення національної безпеки   і
оборони у проекті закону про Державний бюджет України на наступний
бюджетний період;

     другий наступний бюджетний період з урахуванням орієнтовних
показників обсягів оборонного замовлення, визначених для такого
періоду.

     4. Державні замовники погоджують з Міністерством оборони
України пропозиції щодо виконання робіт з розроблення нових видів
озброєння, військової техніки та військової зброї, їх складових
частин, а також модернізації зазначеної продукції оборонного
призначення з метою уникнення дублювання таких робіт.

     Державні замовники   погоджують   з   центральними   органами
виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства
оборонно-промислового комплексу, пропозиції щодо виконання робіт
оборонного   призначення  з   метою   максимального використання
науково-виробничого потенціалу підприємств оборонно-промислового
комплексу України.

     5. Проект   основних   показників оборонного замовлення на
наступний бюджетний період готує уповноважений орган з урахуванням
пропозицій державних замовників у встановленому законодавством
порядку.

     У проекті   основних   показників   оборонного   замовлення
враховуються пропозиції щодо постачання (закупівлі) продукції,
робіт і послуг:

     необхідних для здійснення заходів, виконання завдань   та
досягнення показників, визначених державними цільовими програмами,
іншими документами планування розвитку Збройних Сил України, інших
військових     формувань,     правоохоронних     органів   та
оборонно-промислового комплексу у відповідному бюджетному періоді;

     необхідних для виконання покладених на державних замовників
завдань;

     визначених Кабінетом Міністрів України як такі, що мають
особливо важливе значення для забезпечення національної безпеки і
оборони відповідно до Основних напрямів урядової політики в
економічній та соціальній сфері на відповідний рік.

     6. Кабінет Міністрів України затверджує основні показники
оборонного замовлення після прийняття Верховною Радою України
Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.

     У разі потреби Кабінет Міністрів України здійснює коригування
основних   показників оборонного замовлення в межах видатків,
затверджених Державним бюджетом України.

     Не дозволяється державному замовнику перерозподіляти на інші
потреби видатки державного бюджету, передбачені на виконання
оборонного замовлення.

     7. Порядок планування, формування, особливості розміщення,
коригування оборонного замовлення, а також порядок здійснення
контролю за його виконанням визначає Кабінет Міністрів України.

     Стаття 7. Укладення державних контрактів з оборонного
               замовлення

     1. Укладення державних контрактів з оборонного замовлення
здійснюється державними замовниками з урахуванням затверджених
основних показників оборонного замовлення шляхом визначення на
конкурентних засадах виконавців серед суб'єктів господарської
діяльності,   якщо   інше не передбачено Законом України "Про
здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ) та цим Законом.

     2. Державні замовники   здійснюють   відбір   виконавців   з
постачання (закупівлі) продукції, робіт і послуг:

     якщо їх закупівля за оборонним замовленням становить державну
таємницю, - у порядку, передбаченому цим Законом;

     в інших випадках - у порядку, визначеному Законом України
"Про здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ).

     3. У разі якщо закупівля продукції, робіт і послуг за
оборонним замовленням становить державну таємницю, такі продукція,
роботи і послуги закуповуються у суб'єктів господарювання, що
зареєстровані як виробники продукції, робіт і послуг оборонного
призначення, закупівлі яких становлять державну таємницю, без
застосування конкурентних процедур.

     Порядок формування та ведення реєстру виробників продукції,
робіт і послуг оборонного призначення, закупівлі яких становлять
державну таємницю, визначається Кабінетом Міністрів України.

     4. Державний контракт з оборонного замовлення укладається
сторонами на основі типового державного контракту, затвердженого
Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 8. Особливості закупівлі продукції, робіт і послуг
               оборонного призначення за імпортом

     1. Закупівля продукції, робіт і послуг оборонного призначення
за імпортом здійснюється відповідно до статті 7 цього Закону та
законів України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) і
"Про державний контроль за міжнародними   передачами   товарів
військового призначення та подвійного використання" ( 549-15 ).

     2. У разі якщо державним контрактом передбачена закупівля
продукції оборонного призначення за імпортом на суму, що перевищує
п'ять мільйонів євро, обов'язковою умовою такого контракту є
одержання Україною відповідних компенсацій.

     3. Дотримання умови щодо одержання Україною   компенсації
здійснюється   шляхом   укладення   та виконання компенсаційного
(офсетного) договору, який є   зовнішньоекономічним   договором
(контрактом), укладеним у письмовій формі між центральним органом
виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, та
іноземним суб'єктом господарської діяльності, і пов'язаний з
державним контрактом на постачання (закупівлю) продукції, робіт і
послуг оборонного призначення.

     Порядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів та види
компенсацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 9. Виконання оборонного замовлення

     1. Виконання оборонного замовлення здійснюється відповідно до
державного контракту.

     2. Власником виробничих потужностей, створених за державні
кошти в результаті виконання оборонного замовлення, є держава в
особі   державних   замовників.   Володіння,   розпорядження   та
використання, у тому числі на умовах оренди, об'єктів, продукції
та   потужностей, створених в результаті виконання оборонного
замовлення, здійснюється в порядку, визначеному законодавством
України, з додержанням зобов'язань щодо охорони прав на створені
об'єкти права інтелектуальної власності.

     3. Державні   замовники   мають   право   розміщувати   на
підприємствах,   в   установах   та   організаціях,   визначених
виконавцями, свої представництва або залучати до такої роботи на
договірній   основі   інших   державних   замовників.   Діяльність
зазначених представництв провадиться відповідно до положення, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.

     4. Порядок розроблення, освоєння та випуску нових видів
продукції оборонного призначення, а також припинення випуску
існуючих визначає Кабінет Міністрів України.

     Стаття 10. Додержання законодавства про державну таємницю

     1. Заходи   щодо   планування,   формування,   розміщення та
виконання оборонного замовлення, що становлять державну таємницю,
здійснюються з додержанням законодавства про державну таємницю.

   Стаття 11. Контроль за виконанням оборонного замовлення

     1. Контроль за якістю продукції, робіт і послуг на всіх
етапах розроблення, виробництва, модернізації, утилізації   та
ремонту, за цільовим використанням коштів, перевірка і узгодження
документів щодо формування договірних цін здійснюються державними
замовниками.

     Стаття 12. Відповідальність за порушення законодавства про
               оборонне замовлення

     1. У   разі   нецільового   використання   бюджетних   коштів
відповідальність несуть державні замовники згідно із законом.

     2. У разі невиконання або неналежного виконання оборонного
замовлення винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані нею
збитки в порядку, передбаченому законом.

     3. У   разі   ухилення   виконавця, визначеного в порядку,
передбаченому частиною другою статті 7 цього Закону, від укладення
державного контракту такий виконавець несе відповідальність згідно
із законом.

     4. Спори, що виникають   між   державними   замовниками   і
виконавцями   щодо   здійснення   процедури   закупівлі, під час
укладення, виконання, внесення змін чи розірвання   державних
контрактів, а також спори, пов'язані з відшкодуванням завданих
збитків, розв'язуються у судовому порядку.

     Стаття 13. Прикінцеві положення

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

     2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня
набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові
акти у відповідність із цим Законом".

Президент України                                     В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 23 вересня 2010 року
         N 2560-VI

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про особливості управління об'єктами
державної власності в оборонно-промисловому комплексі

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 4, ст.23 )

Цей Закон визначає особливості та правові основи управління
об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

     Стаття 1. Мета Закону

     1. Метою цього Закону є визначення особливостей управління
об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі,
шляхів   підвищення   ефективності   функціонування   підприємств
оборонно-промислового   комплексу   та   забезпечення   здійснення
контролю за їх діяльністю.

     Стаття 2. Об'єкти управління державної власності в
               оборонно-промисловому комплексі

     1. До   об'єктів   управління   державної   власності   в
оборонно-промисловому комплексі належать:

     майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу,
в тому числі казенних підприємств, які входять   до   складу
Державного концерну "Укроборонпром";

     майно, передане в установленому порядку Державному концерну
"Укроборонпром";

     пакети акцій, що належать державі в статутних капіталах
акціонерних     товариств,     що     провадять   діяльність   в
оборонно-промисловому комплексі, та передані в   установленому
порядку в управління Державного концерну "Укроборонпром".

     Стаття 3. Суб'єкти управління об'єктами державної власності в
               оборонно-промисловому комплексі

     1. Суб'єктами управління об'єктами державної власності в
оборонно-промисловому комплексі є:

     Кабінет Міністрів України;

     Державний концерн "Укроборонпром".

     Стаття 4. Державний концерн "Укроборонпром"

     1. Державний концерн "Укроборонпром" (далі - Концерн) є
уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами
державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

     2. До   складу   Концерну   входять   державні   підприємства
оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства
(далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від
одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із
забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також
провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші
види діяльності.

     3. Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів
виконавчої влади.

     4. Концерн діє на підставі цього Закону та Статуту, який
затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Наглядової
ради Концерну.

     Стаття 5. Органи управління Концерну

     1. Органами управління Концерну є його Наглядова рада, Рада
директорів, генеральний директор.

     2. Вищим органом управління Концерну є його Наглядова рада,
що забезпечує захист інтересів держави, контролює та регулює
діяльність інших органів управління Концерну.

     3. Наглядова   рада   Концерну   (далі   -   Наглядова рада)
складається з п'яти членів, три з яких призначаються Президентом
України, а два - Кабінетом Міністрів України.

     Строк повноважень членів Наглядової ради становить п'ять
років.

     4. Президент України або Кабінет Міністрів України можуть
достроково припинити повноваження члена Наглядової ради, якого
вони призначили.

     Члени Наглядової ради працюють на громадських засадах.

     5. Наглядова рада проводить свою роботу у формі засідань.

     На засідання   Наглядової   ради   запрошується   генеральний
директор Концерну, який має право дорадчого голосу.

     6. Рада   директорів   Концерну   є   колегіальним   органом
управління, що визначає стратегію розвитку та напрями діяльності
Концерну, виробничі та інвестиційні плани розвитку Концерну і його
учасників, засади здійснення виробничих та   науково-технічних
зв'язків між учасниками Концерну з метою виконання Концерном і
його   учасниками   покладених   на   них   завдань   у   сфері
оборонно-промислового комплексу       та     військово-технічного
співробітництва.

     До складу Ради директорів Концерну входять   представники
учасників Концерну.

     7. Порядок діяльності, скликання, голосування, прийняття і
оформлення рішень Ради директорів Концерну та її повноваження
визначаються Статутом Концерну.

     8. Генеральний   директор   Концерну   здійснює безпосереднє
керівництво його діяльністю.

     Порядок призначення та повноваження генерального директора
Концерну визначаються Статутом Концерну.

     Стаття 6. Наглядова рада Концерну

     1. До виключної компетенції Наглядової ради належать:

     1) затвердження стратегії розвитку та напрямів діяльності
Концерну;

     2) затвердження фінансових   та   інвестиційних   планів   і
показників діяльності Концерну, в тому числі річних фінансових та
інвестиційних   планів,   а   також   інвестиційних   планів   на
середньострокову перспективу (3-5 років);

     3) здійснення   контролю за виконанням Концерном та його
учасниками покладених на них завдань у сфері оборонно-промислового
комплексу та військово-технічного співробітництва;

     4) підготовка і подання на затвердження Кабінету Міністрів
України проектів Статуту Концерну та нормативно-правових актів
щодо внесення змін до нього;

     5) прийняття рішень стосовно участі Концерну в статутному
капіталі господарських товариств, інших юридичних осіб, метою
діяльності яких є сприяння розробці, виробництву та експорту
високотехнологічної промислової продукції оборонно-промислового
комплексу;

     6) прийняття рішень щодо створення філій та представництв
Концерну;

     7) забезпечення   проведення   Концерном   відрахувань   до
Державного бюджету України частини прибутку (доходу);

     8) здійснення   контролю   за   ефективним   використанням і
збереженням об'єктів державної власності, переданих в управління
Концерну,   провадженням   фінансово-господарської   діяльності
Концерну;

     9) затвердження річних звітів генерального директора Концерну
про   результати   діяльності Концерну та управління об'єктами
державної власності в оборонно-промисловому комплексі;

     10) ініціювання проведення перевірок, ревізій та   аудиту
фінансово-господарської діяльності Концерну та його учасників,
визначення аудитора Концерну;

     11) подання Кабінету Міністрів України   пропозицій   щодо
реорганізації або ліквідації Концерну.

     2. Наглядова   рада може вносити в установленому порядку
подання щодо притягнення до відповідальності посадових   осіб
Концерну та його учасників.

     3. Організація, порядок діяльності, скликання, голосування,
прийняття і оформлення рішень Наглядової   ради   визначаються
Статутом Концерну.

     Стаття 7. Особливості управління об'єктами державної
               власності в оборонно-промисловому комплексі

     1. У процесі управління об'єктами державної власності в
оборонно-промисловому комплексі Концерн:

     1) здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності
учасників Концерну;

     2) створює підприємства, спільні   підприємства   та   інші
юридичні   особи,   засновані   на   державній   власності   в
оборонно-промисловому   комплексі,  приймає   рішення   щодо   їх
реорганізації та ліквідації;

     3) затверджує   статути (положення) учасників Концерну та
нормативні документи щодо внесення змін до них, здійснює контроль
за дотриманням їх вимог;

     4) призначає на посаду та звільняє з посади керівників
учасників Концерну, укладає і розриває з ними контракти та
здійснює контроль за їх виконанням;

     5) розробляє стратегію розвитку Концерну та його учасників;

     6) затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також
інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років)
учасників Концерну та здійснює контроль за їх виконанням у
встановленому порядку;

     7) проводить моніторинг фінансової   діяльності   учасників
Концерну;

     8) надає згоду на відчуження та списання об'єктів управління
державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників
Концерну;

     9) здійснює   управління   корпоративними   правами   держави
стосовно пакетів акцій, що належать державі у статутних капіталах
акціонерних товариств та передані в управління Концерну;

     10) ініціює проведення корпоратизації учасників Концерну;

     11) приймає рішення про подальше використання державного
майна, що не увійшло до статутних   капіталів   господарських
товариств, утворених у процесі корпоратизації учасників Концерну;

     12) погоджує укладення учасниками Концерну договорів про
спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме
майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному
управлінні;

     13) забезпечує проведення щорічних аудиторських перевірок
діяльності учасників Концерну;

     14) здійснює контроль за діяльністю учасників Концерну;

     15) веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в
управлінні Концерну, здійснює контроль за ефективним використанням
та збереженням таких об'єктів;

     16) бере   згідно   із законодавством участь у підготовці
міжнародних договорів України щодо об'єктів державної власності,
що перебувають в управлінні Концерну;

     17) забезпечує приведення у відповідність із законодавством
установчих та інших нормативних документів учасників Концерну;

     18) виявляє державне майно, яке тимчасово не використовується
Концерном та його учасниками, та вносить пропозиції щодо його
подальшого використання;

     19) забезпечує   в   установленому   законодавством   порядку
відрахування учасниками Концерну до Державного бюджету України
частини прибутку (доходу);

     20) забезпечує надання розпоряднику Єдиного реєстру об'єктів
державної власності інформації про наявність і поточний стан майна
об'єктів державної власності, що   перебувають   в   управлінні
Концерну, та зміну його стану;

     21) забезпечує   в   установленому   порядку   проведення
інвентаризації майна Концерну та його учасників;

     22) забезпечує:

     проведення екологічного аудиту учасників Концерну;

     збереження установчих документів, наказів   та   протоколів
засідань   відповідних   виконавчих   органів   Концерну та його
учасників;

     оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності
необхідних   документів)   та   уточнення меж земельних ділянок
учасників Концерну;

     23) здійснює щодо учасників   Концерну   уточнення   складу
виробничих потужностей мобілізаційного призначення та обсягів
запасів мобілізаційного резерву з урахуванням доцільності їх
подальшого збереження;

     24) надає учасникам Концерну згоду на оренду державного майна
і пропозиції щодо умов договору оренди, які повинні забезпечувати
ефективне використання орендованого майна;

     25) контролює виконання орендарями інвестиційних і технічних
програм розвитку орендованих об'єктів державної власності, що
перебувають в управлінні учасників Концерну, якщо такі програми
передбачені договором оренди;

     26) організовує контроль   за   використанням   орендованого
державного майна, що перебуває в управлінні учасників Концерну;

     27) провадить діяльність із залучення інвесторів, зокрема
іноземних, розробляє інвестиційні проекти   та   контролює   їх
реалізацію, бере участь у залученні коштів з фінансових ринків,
зокрема міжнародних, визначає джерела формування та використання
фондів інвестиційного та інноваційного розвитку;

     28) погоджує   з   Фондом   державного майна України плани
реструктуризації та санації учасників Концерну в разі утворення за
їх участю нових суб'єктів господарювання;

     29) забезпечує визначення умов реструктуризації та санації
учасників Концерну, що мають стратегічне значення для економіки і
безпеки держави;

     30) забезпечує управління і збереження матеріальних носіїв
секретної інформації та здійснення заходів щодо охорони державної
таємниці;

     31) виконує інші функції з управління об'єктами державної
власності   в   оборонно-промисловому   комплексі   у   випадках,
передбачених законодавством.

     Стаття 8. Прикінцеві та перехідні положення

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

     2. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до
набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не
суперечить цьому Закону.

     3. Установити, що рішення про утворення Концерну та Статут
Концерну не потребують погодження з Антимонопольним комітетом
України.

     4. Внести зміни до таких законодавчих актів:

     1) у Господарському кодексі України ( 436-15 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2003 р., NN 18-22, ст. 144):

     частину четверту статті 122 доповнити абзацом другим такого
змісту:

     "Законом може бути передбачений інший порядок управління
державним   (комунальним)     господарським     об'єднанням     в
оборонно-промисловому комплексі";

     частину третю статті 168 доповнити абзацом сьомим такого
змісту:

     "Окремим законом може бути   передбачений   інший   порядок
управління корпоративними правами держави в оборонно-промисловому
комплексі";

     2) частину другу статті 3 Закону України "Про управління
об'єктами державної власності" ( 185-16 ) (Відомості Верховної
Ради України, 2006 р., N 46, ст. 456) доповнити абзацом другим
такого змісту:

     "Особливості управління   об'єктами   державної власності в
оборонно-промисловому комплексі визначаються Законом України "Про
особливості   управління   об'єктами   державної   власності   в
оборонно-промисловому комплексі".

     5. Кабінету Міністрів України в місячний строк з дня набрання
чинності цим Законом прийняти рішення щодо виведення учасників
Концерну із сфери управління відповідних центральних органів
виконавчої   влади   і   передачі їх в управління Концерну та
забезпечити     формування     складу     учасників     Концерну
( 993-2011-п, 1165/2011 ) з дотриманням вимог частини п'ятої
статті 120 Господарського кодексу України ( 436-15 ).

Президент України                                     В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 16 червня 2011 року
         N 3531-VI

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державно-приватне партнерство

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
 від 21 червня 2012 року N 5007-VI,
 від 2 жовтня 2012 року N 5406-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI

(У тексті Закону слова "органи державної влади" в усіх відмінках замінено словами "державні органи" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI)

Цей Закон визначає організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів з приватними партнерами та основні принципи державно-приватного партнерства на договірній основі.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення та ознаки державно-приватного партнерства

1. Державно-приватне партнерство - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами.

На стороні приватного партнера у договорі, що укладається в рамках державно-приватного партнерства, можуть виступати декілька осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами. Такі особи несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими договором, що укладається в рамках державно-приватного партнерства.

Особливості участі на стороні приватного партнера декількох осіб у конкурсах на визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства визначаються Кабінетом Міністрів України.

До ознак державно-приватного партнерства належать:

забезпечення вищих техніко-економічних показників ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера;

довготривалість відносин (від 5 до 50 років);

передача приватному партнеру частини ризиків у процесі здійснення державно-приватного партнерства;

внесення приватним партнером інвестицій в об'єкти партнерства із джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 2. Правові засади державно-приватного партнерства

1. Правовими засадами державно-приватного партнерства є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, цей Закон, інші законодавчі акти України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. У разі якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Основні принципи здійснення державно-приватного партнерства

1. До основних принципів здійснення державно-приватного партнерства належать:

рівність перед законом державних та приватних партнерів;

заборона будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів;

узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди;

незмінність протягом усього строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, переданих приватному партнеру;

визнання державними та приватними партнерами прав і обов'язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного у рамках державно-приватного партнерства;

справедливий розподіл між державним та приватним партнерами ризиків, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства;

визначення приватного партнера на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 4. Сфери застосування державно-приватного партнерства

1. Державно-приватне партнерство застосовується в таких сферах:

пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування, крім таких, що здійснюються на умовах угод про розподіл продукції;

(абзац другий частини першої статті 4 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу;

будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури;

машинобудування;

збір, очищення та розподілення води;

охорона здоров'я;

туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт;

забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем;

оброблення відходів;

виробництво, розподілення та постачання електричної енергії;

управління нерухомістю.

2. Державно-приватне партнерство може застосовуватися в інших сферах діяльності, крім видів господарської діяльності, які відповідно до закону дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам та організаціям. Державно-приватне партнерство застосовується з урахуванням особливостей правового режиму щодо окремих об'єктів та окремих видів діяльності, встановлених законом.

3. Здійснення державно-приватного партнерства у сферах, визначених частиною першою цієї статті, передбачає виконання однієї або кількох таких функцій: 

проектування;

фінансування;

будівництво;

відновлення (реконструкція, модернізація);

експлуатація;

пошук;

обслуговування,

а також інших функцій, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства.

Розділ II
ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ОБ'ЄКТИ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

Стаття 5. Форми здійснення державно-приватного партнерства

1. У рамках здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів України можуть укладатися договори про:

концесію;

спільну діяльність;

абзац четвертий частини першої статті 5 виключено

(згідно із Законом України
 від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

інші договори.

Істотні умови договорів, що укладаються в рамках здійснення державно-приватного партнерства, мають відповідати вимогам, встановленим законами України.

2. Вид договору, що укладається в рамках державно-приватного партнерства, визначається органом, який приймає рішення про здійснення державно-приватного партнерства.

3. Договори, укладені згідно з частиною першою цієї статті, регулюються законодавством з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, у разі якщо щодо них у передбаченому цим Законом порядку прийнято рішення про здійснення державно-приватного партнерства.

4. Дія цього Закону не поширюється на угоди про розподіл продукції, порядок укладення, виконання та припинення яких регулюється Законом України "Про угоди про розподіл продукції".

(статтю 5 доповнено частиною четвертою
 згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

Стаття 6. Здійснення державних закупівель у рамках державно-приватного партнерства

1. Державні закупівлі у рамках державно-приватного партнерства здійснюються відповідно до законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

2. Іноземні суб'єкти господарської діяльності та суб'єкти господарювання України користуються рівними правами щодо участі у державних закупівлях.

Стаття 7. Об'єкти державно-приватного партнерства

1. Об'єкти державно-приватного партнерства - об'єкти, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим.

2. Об'єктами державно-приватного партнерства можуть бути:

існуючі, зокрема, відтворювані (шляхом реконструкції, модернізації, технічного переоснащення) об'єкти, у тому числі ділянки надр;

створювані чи придбані об'єкти.

3. Передача об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, приватному партнеру для виконання умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, не зумовлює перехід права власності на ці об'єкти до приватного партнера.

Такі об'єкти підлягають поверненню державному партнеру після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Право власності на об'єкти, що добудовані, перебудовані, реконструйовані в рамках державно-приватного партнерства, належить державному партнеру.

4. Об'єктами державно-приватного партнерства не можуть бути об'єкти, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

5. Об'єкти державно-приватного партнерства не можуть бути приватизовані протягом усього строку здійснення державно-приватного партнерства.

Стаття 8. Використання земельних ділянок для здійснення державно-приватного партнерства

1. У разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідне користування земельною ділянкою, державний партнер забезпечує приватному партнеру можливість використання такої ділянки на строк, встановлений договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про здійснення державно-приватного партнерства проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, інша документація із землеустрою, яка відповідно до законодавства вимагається для надання земельної ділянки в користування, а також документація щодо земельних ділянок, необхідних приватному партнеру для здійснення такого партнерства, розробляються на замовлення державного партнера.

Державний партнер має погодити документацію із землеустрою з відповідними державними органами чи органами місцевого самоврядування у передбаченому законодавством порядку, а у випадках, передбачених законом, - отримати позитивний висновок державної землевпорядної експертизи у порядку, визначеному законом.

Фінансування робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів чи за рахунок коштів особи, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства.

Оплата робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, не створює для такої особи переваг у конкурсі з визначення приватного партнера порівняно з іншими учасниками конкурсу.

Документально підтверджені витрати, здійснені державним партнером та/або особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, на розроблення (виготовлення) документації із землеустрою та її експертизу, відшкодовуються приватним партнером відповідно до умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

2. Порядок та умови отримання приватним партнером права на користування земельними ділянками, зазначеними у частині першій цієї статті, зазначаються в умовах конкурсу з визначення приватного партнера для укладення договору в рамках державно-приватного партнерства.

3. Після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер зобов'язаний звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті.

4. У разі якщо у договорі про державно-приватне партнерство передбачається надання в користування (експлуатацію) та / або управління ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, щодо прокладання та експлуатації яких встановлено сервітут, такий сервітут може здійснюватися від імені державного партнера приватним партнером.

Про наявність таких сервітутів зазначається в умовах конкурсу з визначення приватного партнера та договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства.

Стаття 9. Джерела фінансування державно-приватного партнерства

1. Фінансування державно-приватного партнерства може здійснюватися за рахунок:

фінансових ресурсів приватного партнера;

фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку;

коштів державного та місцевих бюджетів;

інших джерел, не заборонених законодавством.

Розділ III
ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

Стаття 10. Пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства

1. Пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної власності готуються відповідними органами виконавчої влади або особами, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, і подаються до органу, уповноваженого Кабінетом Міністрів України.

2. Пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності готуються відповідними органами місцевого самоврядування або особами, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, і подаються на розгляд відповідних сільських, селищних, міських, районних чи обласних рад або до уповноважених ними органів.

3. Пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів Автономної Республіки Крим готуються органом, уповноваженим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, або особами, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, і подаються на розгляд Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи до уповноваженого нею органу.

Стаття 11. Аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства

1. Аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства та виявлення можливих ризиків, пов'язаних з його реалізацією, проводяться шляхом:

детального обґрунтування соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення державно-приватного партнерства;

порівняння основних показників реалізації проекту (рентабельності, рівня витрат, якості послуг тощо) із залученням приватного партнера та без такого залучення;

виявлення видів ризиків здійснення державно-приватного партнерства, їх оцінки та визначення форми управління ризиками, що здійснюється відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України;

визначення форми реалізації державно-приватного партнерства.

Аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства та виявлення можливих ризиків, пов'язаних з його реалізацією, проводяться щодо об'єктів:

державної власності - центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України;

комунальної власності - виконавчим органом місцевого самоврядування, уповноваженим відповідною сільською, селищною, міською, районною чи обласною радою;

Автономної Республіки Крим - органом, уповноваженим Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

2. Порядок проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Стаття 12. Обґрунтування соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення державно-приватного партнерства

1. Обґрунтування соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення державно-приватного партнерства проводиться за результатами аналізу:

економічних та фінансових показників реалізації партнерства, у тому числі порівняння показників його реалізації із застосуванням державно-приватного партнерства, включаючи прогнозовані витрати та вигоди від його реалізації, з показниками здійснення такої діяльності за інших умов, ніж у рамках державно-приватного партнерства;

соціальних наслідків реалізації партнерства, включаючи поліпшення якості послуг та рівень забезпечення попиту товарами (роботами і послугами);

ризиків, пов'язаних з реалізацією партнерства, з урахуванням різних засобів їх розподілу між державним та приватним партнерами і впливу відповідного розподілу ризиків на фінансові зобов'язання державного партнера;

екологічних наслідків реалізації партнерства з урахуванням можливого негативного впливу на стан довкілля.

Стаття 13. Прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства

1. Рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної власності, проведення конкурсу та затвердження результатів конкурсу з визначення приватного партнера приймаються Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом.

2. Рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, проведення конкурсу з визначення приватного партнера та затвердження результатів приймаються місцевими радами.

3. Рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів Автономної Республіки Крим, проведення конкурсу з визначення приватного партнера та затвердження результатів приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

4. Рішення про здійснення державно-приватного партнерства приймається протягом двох календарних місяців з дня подання пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства у передбаченому цим Законом порядку.

Орган, що прийняв рішення про здійснення державно-приватного партнерства чи про недоцільність здійснення такого партнерства, зобов'язаний протягом 15 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення повідомити про таке рішення особу, яка подала пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства.

Розділ IV
ВИЗНАЧЕННЯ ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРА

Стаття 14. Визначення приватного партнера

1. Визначення приватного партнера для укладення договору (договорів) у рамках державно-приватного партнерства здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім випадків, передбачених законом.

У разі якщо після оголошення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства на участь у зазначеному конкурсі подав заявку лише один претендент, відповідний договір може бути укладений уповноваженим органом з цим претендентом шляхом погодження з ним істотних умов договору, якщо інше не визначено законами, що регулюють відносини, які виникають у процесі укладення та виконання договорів, передбачених частиною першою статті 5 цього Закону.

2. Порядок проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної, комунальної власності або які належать Автономній Республіці Крим, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо законами України, що регулюють відносини, які виникають у процесі укладання договорів, передбачених частиною першою статті 5 цього Закону, встановлено інший порядок проведення конкурсу, застосовується порядок проведення конкурсу, встановлений такими законами.

Стаття 15. Засади проведення конкурсу з визначення приватного партнера

1. Під час прийняття рішення про проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства визначаються:

строк здійснення державно-приватного партнерства, форма його реалізації та основні етапи;

державний партнер та об'єкти державно-приватного партнерства;

обсяг та форми фінансової участі державного партнера у здійсненні державно-приватного партнерства;

граничний строк подання заявок на участь у конкурсі;

граничний строк проведення конкурсу з визначення приватного партнера;

основні кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу;

основні критерії визначення переможця конкурсу.

2. Вимоги частини першої цієї статті застосовуються в разі, якщо інший порядок проведення конкурсу не визначений законодавством, що регулює відносини, які виникають у процесі укладення договорів, передбачених частиною першою статті 5 цього Закону.

3. Оголошення про проведення конкурсу з визначення приватного партнера публікується державним партнером у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" чи офіційному друкованому засобі масової інформації відповідного органу місцевого самоврядування або Автономної Республіки Крим, якщо державним партнером виступають такі органи, а також розміщується на офіційному веб-сайті державного партнера.

Стаття 16. Оприлюднення інформації про результати проведення конкурсу з визначення приватного партнера

1. Результати оцінки конкурсних пропозицій учасників конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства не підлягають розголошенню до дня визначення переможця конкурсу, крім випадків, передбачених законом.

2. Орган, що проводив конкурс, зобов'язаний у десятиденний строк з дня визначення переможця конкурсу оприлюднити інформацію та вмотивовані роз'яснення щодо підстав визначення переможця та відхилення пропозицій інших учасників конкурсу.

3. Оприлюднення інформації, зазначеної в частині другій цієї статті, здійснюється шляхом опублікування її в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" чи офіційному друкованому засобі масової інформації відповідного органу місцевого самоврядування або Автономної Республіки Крим, якщо державним партнером виступають такі органи, а також розміщення на офіційному веб-сайті державного партнера.

Стаття 17. Укладення договору в рамках державно-приватного партнерства з переможцем конкурсу

1. Укладення договору в рамках державно-приватного партнерства здійснюється органом, який відповідно до статті 13 цього Закону прийняв рішення про здійснення державно-приватного партнерства з переможцем конкурсу на умовах, встановлених конкурсом з визначення приватного партнера.

2. У разі якщо переможцем конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства визначено декілька осіб на стороні приватного партнера, договір, що укладається в рамках державно-приватного партнерства, підписується такими особами або особою, уповноваженою ними на підписання цього договору.

3. Державний партнер в установленому Кабінетом Міністрів України порядку повідомляє про укладення договору в рамках державно-приватного партнерства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства, уповноважений на ведення обліку договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства.

(частина третя статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

4. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися у процесі укладання договору в рамках державно-приватного партнерства, такий договір може бути змінений, доповнений або розірваний за згодою сторін чи в судовому порядку, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Розділ V
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА, ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ ТА ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ

Стаття 18. Державна підтримка здійснення державно-приватного партнерства

1. Державна підтримка здійснення державно-приватного партнерства може надаватися:

шляхом надання державних гарантій, гарантій Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування;

шляхом фінансування за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та інших джерел згідно із загальнодержавними та місцевими програмами;

в інших формах, передбачених законом.

2. Рішення про надання державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства приймається залежно від права власності на об'єкт державно-приватного партнерства відповідно Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом виконавчої влади, органами місцевого самоврядування або Радою міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до закону.

3. Порядок надання державної підтримки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19. Правовий режим інвестиційної та господарської діяльності іноземного приватного партнера

Для іноземних приватних партнерів, які здійснюють в Україні державно-приватне партнерство, встановлюється національний правовий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 20. Гарантії прав приватних партнерів

1. Держава гарантує додержання встановлених законодавством України умов для провадження діяльності приватних партнерів, пов'язаної з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, додержання прав і законних інтересів приватних партнерів.

2. Державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність приватних партнерів, пов'язану із здійсненням державно-приватного партнерства, крім випадків, встановлених законом.

3. У разі якщо ціни (тарифи) на послуги, що надаються у процесі здійснення державно-приватного партнерства, встановлені в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), приватний партнер має право на відшкодування своїх втрат у порядку, встановленому законодавством.

У разі якщо ціни (тарифи) на послуги приватного партнера підлягають державному регулюванню, такі ціни (тарифи) мають включати кошти для компенсації вартості внесених приватним партнером інвестицій (інвестиційну складову), якщо інше не передбачено договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства.

Розмір інвестиційної складової має забезпечувати компенсацію протягом строку дії договору витрат приватного партнера на здійснення інвестицій.

4. До прав і обов'язків сторін, визначених договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, протягом строку його дії застосовується законодавство України, чинне на день його укладення. Зазначені гарантії поширюються на зміни цивільного і господарського законодавства, що регулює майнові права та обов'язки сторін, і не стосуються змін законодавства з питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля, стандартів якості товарів (робіт, послуг), податкового, валютного, митного законодавства, законодавства з питань ліцензування та іншого законодавства, що регулює правовідносини, в яких не діють принципи рівності сторін (державного та приватного партнерів).

5. У разі прийняття державними органами або органами місцевого самоврядування рішень, що порушують права приватних партнерів, збитки, завдані їм внаслідок прийняття таких рішень, підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Приватні партнери мають право на відшкодування збитків, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами своїх обов'язків, передбачених законодавством України, у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 21. Контроль за виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства

1. Контроль за виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, здійснюють центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, інші державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до їхніх повноважень у порядку, встановленому законом.

2. Приватні партнери надають відповідним державним партнерам інформацію про виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у порядку та згідно з формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства 

(назва статті 22 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства, належать:

(абзац перший частини першої статті 22 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

організація перевірки виконання договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства;

підготовка пропозицій щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державно-приватного партнерства;

(абзац третій частини першої статті 22 у редакції
 Закону України від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

проведення моніторингу ефективності діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері державно-приватного партнерства;

розроблення концепції та проектів державних цільових програм щодо сприяння розширенню державно-приватного партнерства, вжиття заходів для їх виконання;

сприяння захисту законних прав та інтересів державних і приватних партнерів у процесі здійснення державно-приватного партнерства;

сприяння досудовому врегулюванню спорів між державними та приватними партнерами;

проведення моніторингу, узагальнення та оприлюднення в установленому порядку результатів здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі здійснення оцінки та моніторингу загального рівня ризиків державного партнера в договорах, укладених у рамках державно-приватного партнерства;

проведення моніторингу дотримання вимог законодавства у сфері державно-приватного партнерства, у тому числі під час проведення конкурсів з визначення приватного партнера;

проведення в межах своїх повноважень інформаційно-роз'яснювальної і консультаційної роботи;

участь в організації навчання і підвищення кваліфікації фахівців у сфері державно-приватного партнерства;

ведення обліку договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства;

подання позовів про розірвання договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, об'єктами яких є об'єкти державної власності, у разі порушення приватними партнерами умов таких договорів;

здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N  3 - 4, ст. 27):

частину шосту статті 102¹ доповнити пунктом 5 такого змісту:

"5) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства)";

частину другу статті 134 після абзацу десятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону".

У зв'язку з цим абзаци одинадцятий - дев'ятнадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим - двадцятим;

2) підпункт 2 пункту 2 розділу VІ втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 03.12.90 р. N 507-XII згідно із Законом України від 21.06.2012 р. N 5007-VI)

 

3) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170 із наступними змінами):

у підпункті 2 пункту "а" частини першої статті 28 слова "які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності" виключити;

частину першу статті 43 доповнити пунктом 37 такого змісту:

"37) встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств";

4) пункт 7 частини першої статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 20 - 21, ст. 190) викласти в такій редакції:

"7) визначає і встановлює норми споживання у сфері житлово-комунальних послуг, здійснює контроль за їх дотриманням";

5) у Законі України "Про концесії" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 41, ст. 372 із наступними змінами):

абзац четвертий статті 1 доповнити реченням такого змісту: "На стороні концесіонера можуть виступати декілька осіб";

у статті 3:

у частині другій:

абзац другий доповнити словами "забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем";

абзац четвертий доповнити словами "оброблення відходів";

абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"пошук, розвідка родовищ корисних копалин і їх видобування";

абзаци сьомий - дев'ятий і тринадцятий викласти в такій редакції:

"будівництво та/або експлуатація залізниць, аеропортів, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів, інших шляхів сполучення, метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури;

машинобудування;

охорона здоров'я";

"виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу";

після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

"5. Під майном підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що надається у концесію, треба розуміти майно (основні засоби, у тому числі незавершене будівництво, нематеріальні активи), що забезпечує вироблення (створення) відповідної продукції (послуг) у сферах діяльності, визначених частинами другою і третьою цієї статті.

Інші необоротні матеріальні активи, оборотні матеріальні активи, кошти, цінні папери та майно, що не відповідають вимогам, визначеним в абзаці першому цієї частини, а також майнові права та зобов'язання, які належать балансоутримувачу майна, що надається у концесію, не є об'єктами концесії.

Необоротні матеріальні активи, оборотні матеріальні активи можуть бути викуплені концесіонером на умовах, встановлених умовами договору. Дебіторська та кредиторська заборгованість, грошові кошти та цінні папери можуть бути передані концесіонеру на умовах, встановлених договором.

Умови та порядок передачі концесіонеру оборотних матеріальних активів, кредиторської та дебіторської заборгованості, грошових коштів та цінних паперів можуть бути включені до умов проведення концесійного конкурсу.

У концесіонера не виникає загального правонаступництва згідно з правами та зобов'язаннями підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію. Умови та порядок передачі концесіонеру прав та обов'язків підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію, можуть бути встановлені умовами концесійного конкурсу.

У разі якщо всі активи та зобов'язання підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію, передано на баланс концесіонеру, таке підприємство підлягає припиненню шляхом ліквідації.

Майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу, який надано у концесію, включається до балансу концесіонера із зазначенням, що таке майно перебуває у концесії".

У зв'язку з цим частини п'яту - сьому вважати відповідно частинами шостою - восьмою;

частину другу статті 7 після абзацу десятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"виступає замовником, здійснює діяльність, пов'язану з погодженням та затвердженням проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, іншої документації із землеустрою, що розробляються з метою надання земельної ділянки в оренду концесіонеру для здійснення концесійної діяльності".

У зв'язку з цим абзаци одинадцятий і дванадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим і тринадцятим;

у статті 8:

назву доповнити словами "та його результатів";

абзац дев'ятий частини третьої після слів "подає також" доповнити словами "інформацію про земельну ділянку, яка буде надана концесіонеру для здійснення концесійної діяльності (кадастровий номер, цільове призначення, обмеження, обтяження земельної ділянки, інформація про наявність на земельній ділянці систем водо-, тепло-, газопостачання, каналізації, інших інженерних комунікацій), та";

після частини п'ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"6. Інформація про результати конкурсу, підстави визначення переможця та відхилення пропозицій інших учасників підлягає розміщенню на офіційному веб-сайті концесієдавця невідкладно після оголошення рішення про визначення переможця конкурсу та у десятиденний строк з цього дня - опублікуванню в газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України" або у друкованому засобі масової інформації відповідного органу місцевого самоврядування. 

З переможцем конкурсу не пізніше трьох місяців з дня опублікування результатів конкурсу укладається договір концесії в порядку і на умовах, визначених цим Законом. За письмовим зверненням переможця конкурсу цей строк може бути продовжено".

У зв'язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою;

частину третю статті 10 викласти в такій редакції:

"3. У разі якщо для здійснення концесійної діяльності є потреба в земельній ділянці, договір оренди такої ділянки укладається відповідно до законодавства";

у статті 12:

частину першу після абзацу першого доповнити трьома новими абзацами такого змісту:

"У разі якщо протягом строку дії договору концесії деякі активи, надані концесіонеру у складі об'єкта концесії, виводяться з експлуатації у зв'язку з їх списанням, внаслідок чого такі об'єкти не використовуються концесіонером у його господарській діяльності, відбувається перерахунок розміру концесійних платежів шляхом зменшення бази розрахунку концесійних платежів на вартість таких активів, визначену на день надання їх у концесію.

Розмір концесійних платежів збільшується в разі надання концесієдавцем протягом строку дії договору концесії в управління (експлуатацію) концесіонеру нових об'єктів, створених за рахунок коштів місцевого або державного бюджетів.

У разі надання у концесію права на управління (експлуатацію) існуючих на день укладення договору концесії об'єктів права державної чи комунальної власності концесіонер звільняється від сплати концесійних платежів за нові об'єкти основних засобів та нематеріальних активів, створених (придбаних) концесіонером для виконання умов концесійного договору за його рахунок".

У зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом п'ятим;

перше речення частини четвертої викласти в такій редакції:

"4. Концесіонерам збиткових і низькорентабельних об'єктів концесії, що мають важливе соціальне значення, концесієдавець може надавати пільги щодо концесійних платежів, у тому числі у вигляді розстрочки, відстрочки, повного або часткового звільнення від сплати концесійних платежів на певний строк, а також передбачати в договорі надання дотацій, компенсацій та пільг";

у статті 18:

частину другу доповнити абзацом сьомим такого змісту:

"укладати договори оренди землі не пізніше одного року з дня набрання чинності договором концесії. За письмовим зверненням приватного партнера цей строк може бути продовжено, але не більш як на один рік";

доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. У разі якщо на стороні концесіонера у договорі концесії виступають декілька осіб, вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими умовами договору концесії";

абзац перший частини третьої статті 20 замінити чотирма абзацами такого змісту:

"3. Нарахування амортизації на наданий у концесію об'єкт здійснюється концесієдавцем чи уповноваженим ним органом. Про суму нарахованих амортизаційних відрахувань концесіонеру повідомляється щоквартально у встановлений договором концесії строк. На суму нарахованих амортизаційних відрахувань (але не більш як на суму концесійної плати) зменшується сума концесійної плати, що підлягає сплаті концесіонером за відповідний період.

На суму нарахованих амортизаційних відрахувань, на яку було зменшено суму концесійної плати, концесіонер зобов'язаний у порядку і в строк, встановлені договором концесії, здійснювати погоджені з концесієдавцем роботи щодо поліпшення об'єкта концесії.

За нецільове використання таких коштів до концесіонера застосовуються штрафні санкції в розмірі 100 відсотків сум, використаних за нецільовим призначенням, з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Амортизаційні відрахування, нараховані на майно, що є власністю концесіонера, використовуються концесіонером відповідно до законодавства України".

У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами п'ятим - сьомим;

6) частину першустатті 31 Закону України "Про оренду землі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 10, ст. 102; 2008 р., N 48, ст. 358; 2010 р., N 5, ст. 40) доповнити абзацом дев'ятим такого змісту:

"припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства)";

7) частину п'яту статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 47, ст. 514) після слова "міська" доповнити словами "районна, обласна".

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

визначити центральний орган виконавчої влади, до відання якого належить здійснення повноважень, визначених статтею 22 цього Закону;

прийняти нормативно-правові акти, визначені цим Законом.

 

Президент України	В. ЯНУКОВИЧ
м. Київ 1 липня 2010 року N 2404-VI

© ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", 2013
 © ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2013

 

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И

            Про розвиток літакобудівної промисловості

      { Назва Закону в редакції Закону N 1814-VI ( 1814-17 )
        від 20.01.2010 }

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 50, ст.261 )

 { Із змінами, внесеними згідно із Законом
   N 1814-VI ( 1814-17 ) від 20.01.2010, ВВР, 2010, N 10, ст.101
                                   Кодексами
   N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14,
                                           N 15-16, N 17, ст.112
   N 4495-VI ( 4495-17 ) від 13.03.2012, ВВР, 2012,
                                  N 44-45, N 46-47, N 48, ст.552
                                    Законами
   N 4884-VI   ( 4884-17 ) від 05.06.2012, ВВР, 2013, N 17, ст.156
   N 5463-VI   ( 5463-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N  4, ст.61
   N 1475-VIII ( 1475-19 ) від 14.07.2016, ВВР, 2016, N 34, ст.594 }

   N 1796-VIII ( 1796-19 ) від 20.12.2016 
 

    

Цей Закон   створює   умови   для   розвитку   літакобудівної
промисловості,   забезпечує   виконання   суверенних   зобов'язань
держави,  спрямованих  на  розвиток  літакобудівної промисловості,
збереження та збільшення робочих місць на  підприємствах  суміжних
галузей.

 

     Цей Закон  має  на  меті  посилення  цивільної  та військової
безпеки  України,  забезпечення  конкурентоспроможності   літаків,
двигунів   для   них   та   авіаційного   обладнання  вітчизняного
виробництва.

 

{   Преамбула  в  редакції  Закону  N  1814-VI  (  1814-17  )  від
20.01.2010 }

 

     Стаття 1.   Визнати   літакобудування   пріоритетною  галуззю
економіки    України    і     віднести     науково-дослідні     та
дослідно-конструкторські  роботи  по  створенню  нової  авіаційної
техніки до категорії критичних технологій.

 

     Стаття  2.  Цей  Закон  застосовується  до  юридичних  осіб -
резидентів   України,   які   здійснюють   діяльність   у   галузі
літакобудівної промисловості та згідно із законом мають відповідні
ліцензії,  а  також  відповідні  сертифікати на право розробки або
виробництва, або ремонту, або переобладнання, або модифікації, або
технічного   обслуговування   авіаційної   техніки  та  авіаційних
двигунів  (далі - суб'єкти літакобудування) та відповідають хоча б
двом з таких критеріїв:

 

     а) здійснюють   розробку  авіаційної  техніки  та  авіаційних
двигунів,  виробництво авіаційної техніки та авіаційних  двигунів,
ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;

 

     б) виконують  державне  або  оборонне  замовлення на розробку
авіаційної техніки та авіаційних двигунів,  виробництво авіаційної
техніки  та  авіаційних  двигунів,  ремонт  авіаційної  техніки та
авіаційних двигунів;

 

     в) забезпечують виконання Україною міжнародних зобов'язань  з
реалізації міжнародних контрактів з розробки авіаційної техніки та
авіаційних двигунів,  постачання авіаційної техніки та  авіаційних
двигунів,  виробництва  авіаційної техніки та авіаційних двигунів,
ремонту авіаційної техніки та авіаційних двигунів.

 

     Перелік суб'єктів  літакобудування,  щодо  яких  запроваджено
тимчасові  заходи  державної  підтримки  (  405-2010-п  ),  формує
центральний  орган  виконавчої  влади,  що  забезпечує  формування
державної  промислової  політики,  та затверджує Кабінет Міністрів
України.

 

{  Частина  друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

 

     Суб'єкти літакобудування,   які  не  відповідають  критеріям,
встановленим  цією  статтею,  виключаються   Кабінетом   Міністрів
України  із затвердженого Переліку за поданням центрального органу
виконавчої  влади,  що забезпечує формування державної промислової
політики.

 

{  Частина  третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
{   Стаття  2  в  редакції  Закону  N  1814-VI  (  1814-17  )  від
20.01.2010 }
 

 

     {   Статтю   3  виключено  на  підставі  Закону  N  1796-VIII
( 1796-19 ) від 20.12.2016 }
 

 

     Стаття  3-1.  На  період  з 1 січня 2013 року до 1 січня 2025
року запроваджується державна фінансова підтримка збуту авіаційної
техніки   вітчизняного   виробництва  через  механізм  здешевлення
кредитів   шляхом   часткової   компенсації  ставки  за  кредитами
комерційних   банків,   залученими   суб’єктами  господарювання  у
національній  валюті  для  закупівлі  такої  техніки.  Компенсація
надається  експлуатантам  авіаційної  техніки,  які знаходяться на
території  України,  виключно  для авіаційної техніки вітчизняного
виробництва, за відсотки, фактично сплачені у поточному бюджетному
періоді,  у  розмірі облікової ставки Національного банку України,
що діє на дату сплати зазначених відсотків.

 

     Кошти  на  здійснення  такої  державної  фінансової підтримки
збуту  авіаційної  техніки  вітчизняного  виробництва  щорічно,  з
урахуванням  вимог  Бюджетного  кодексу  України, передбачаються у
законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

 

     Порядок  використання  зазначених  коштів  державного бюджету
щорічно визначається Кабінетом Міністрів України.

 

{  Закон  доповнено  статтею  3-1  згідно із Законом N 4884-VI від
05.06.2012;  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 1475-VIII
( 1475-19 ) від 14.07.2016 }

 

     Стаття  3-2.  Надати  право  суб’єктам  літакобудування,  які
підпадають  під  дію норм статті 2 цього Закону, бути засновниками
та/або учасниками суб’єктів господарювання, у тому числі за участю
іноземних   суб’єктів  господарської  діяльності,  крім  тих,  які
розташовані  або  здійснюють свою діяльність на території держави,
визнаної    Верховною   Радою   України   державою-агресором   або
державою-окупантом,   та/або   до   яких   застосовуються  санкції
відповідно до закону.

 

     Право  суб’єктів літакобудування, передбачене частиною першою
цієї  статті,  реалізується  з  дотриманням вимог законодавства, у
тому  числі в частині погодження з суб’єктами управління об’єктами
державної власності.

 

{  Закон  доповнено  статтею  3-2  згідно  із  Законом N 1475-VIII
( 1475-19 ) від 14.07.2016 }

 

     Стаття 4. Прикінцеві положення

 

     1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2002 року.

 

     2. Кабінету  Міністрів  України  до  набрання  чинності   цим
Законом забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів,  а
також нормативно-правових актів міністерств та  інших  центральних
органів виконавчої влади у відповідність з нормами цього Закону.
 

 

     {  Пункт  3  статті  4  втратив  чинність на підставі Кодексу
N 4495-VI ( 4495-17 ) від 13.03.2012 }
 

 

 Президент України                                         Л.КУЧМА

 

 м. Київ, 12 липня 2001 року
          N 2660-III 

 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Програму розвитку авіаційної
промисловості України

     З метою  забезпечення  становлення  авіаційної  промисловості
України, задоволення власних потреб в авіаційній  техніці,  виходу
на світовий ринок,  ефективного  використання  науково-виробничого
потенціалу підприємств оборонних та  інших  галузей  промисловості
п о с т а н о в л я ю:

     1. Затвердити   Програму  розвитку  авіаційної  промисловості
України (додано до оригіналу).

     2. Кабінету Міністрів України в місячний  строк  розробити  і
затвердити  заходи  по  реалізації  Програми  розвитку  авіаційної
промисловості України.
 

 Президент України                                       Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 3 липня 1992 року
 N 363/92

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Програму розвитку авіаційної
промисловості України
 

     З метою розвитку авіаційної промисловості в умовах незалежної
України, забезпечення  власних  потреб  в  авіаційній  техніці  та
виходу на світовий ринок на  базі  науково-виробничого  потенціалу
підприємств оборонних та інших галузей промисловості

     Кабінету Міністрів України:

     1) у  двотижневий  строк  зробити  експертний  висновок  щодо
запропонованого        Міністерством              машинобудування,
військово-промислового    комплексу    і    конверсії     України,
Міністерством  оборони  України,   Авіаційним    науково-технічним
комплексом імені О.К.  Антонова,  Київським авіаційним  виробничим
об'єднанням,   Харківським  авіаційним  виробничим  об'єднанням  і
виробничим об'єднанням  "Південмашзавод",  Запорізьким  виробничим
об'єднанням     "Мотор-Січ"    та    Запорізьким    моторобудівним
конструкторським  бюро   "Прогрес"   проекту   Програми   розвитку
авіаційної промисловості України та подати на розгляд Президентові
України.

     При  цьому  слід  виходити  з  того,  що  Програма    повинна
передбачати  заходи   щодо    організаційного,    фінансового    і
матеріально-технічного забезпечення її виконання, зокрема:

     - розробку    та    виробництво    в     Україні     сучасних
конкурентоспроможних    на    світовому   ринку   транспортних   і
пасажирських літаків, а також вертольотів;

     - організацію серійного виробництва цієї авіаційної техніки з
залученням по  кооперації  українських  підприємств  оборонних  та
інших    галузей    промисловості;    забезпечення    будівництва,
реконструкції та введення в дію необхідних виробничих потужностей;

     - чіткі характеристики і строки виконання етапів робіт, склад
учасників Програми та  можливість  внесення  у  разі  необхідності
відповідних уточнень до цих показників;

     - виділення на період виконання Програми бюджетних асигнувань
та валютних коштів на проведення дослідно-конструкторських  робіт,
капітальне будівництво, реконструкцію  та  придбання  відповідного
устаткування, а також необхідних матеріальних ресурсів;

     - включення до державного замовлення завдань на  розробку  та
виробництво авіаційної техніки,  а  також  виділення  матеріальних
ресурсів заводам-виготовлювачам комплектуючих виробів;

     - можливість   закупівлі  за  кордоном  бортових  комплексів,
комплектуючих  виробів  і  матеріалів  на  літаки  та  двигуни  до
організації їх виробництва в Україні;

     - визначення  головного  підприємства  з  питань  координації
дослідно-конструкторських  робіт  у  галузі  літакобудування,   що
проводяться на підприємствах України;

     2) розглянути на міжурядовому рівні з  Російською  Федерацією
питання про механізм фінансування робіт по створенню  і  серійному
виробництву пасажирських літаків Ту-334 на Київському  авіаційному
виробничому об'єднанні;

     3) передбачити, поряд  з  бюджетним  фінансуванням  Програми,
створення додаткових джерел для її реалізації.

     З цією метою розглянути питання про можливість  надання  АНТК
імені О.К.  Антонова  в  безстрокове  користування   літаків   для
комерційної  експлуатації,  а  також  продажу  на  експорт літаків
Ан-124;

     4) вивчити пропозиції  АНТК  імені  О.К.  Антонова  та  інших
виробничих  об'єднань  щодо створення фірми "Антонов" по розробці,
серійному  виробництву  та  сервісному  обслуговуванню  авіаційної
техніки.
 

 Президент України                                       Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 15 червня 1992 року
 N 110

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
ПРЕЗИДЕНТА  УКРАЇНИ

Про додаткові заходи щодо розвитку авіаційної
промисловості України
 

     1.  Підтримати  ініціативу   Міністерства    машинобудування,
військово-промислового комплексу і конверсії України,  підприємств
та організацій Асоціації державних підприємств "Укравіапром"  щодо
створення  міжнародної  авіаційної  лізингової   авіакомпанії    з
вантажних  перевезень  та  міжнародного  консорціуму  з  серійного
виробництва літаків АН-70.

     Асоціації  державних  підприємств  "Укравіапром"  за   участю
Міністерства машинобудування, військово-промислового  комплексу  і
конверсії України, Міністерства  економіки  України,  Міністерства
фінансів  України,  Міністерства  оборони  України,   Міністерства
закордонних  справ  України  та  Фонду  державного  майна  України
підготувати у  місячний  строк  проекти  необхідних  статутних  та
установчих   документів    міжнародної    авіаційної    лізингової
авіакомпанії з вантажних перевезень та міжнародного консорціуму  з
серійного виробництва літаків АН-70  і  направити  їх  на  розгляд
урядам держав - потенційних учасниць організацій, що створюються.

     2. Кабінету Міністрів України:

     розглянути питання щодо додаткового  фінансування  авіаційної
галузі у 1994 році;

     провести переговори з урядами держав, які братимуть участь  у
створенні  міжнародної  авіаційної  лізингової   авіакомпанії    з
вантажних  перевезень  та  міжнародного  консорціуму  з  серійного
виробництва літаків АН-70;

     вирішити в  установленому  порядку  питання  щодо  пільгового
оподаткування    земель,    зайнятих    Київським       авіаційним
науково-технічним  комплексом  імені  Антонова,    Київським    та
Харківським  авіаційними  виробничими  об'єднаннями,   Запорізьким
виробничим підприємством "Мотор Січ";

     залишати    у    розпорядженні    Київського      авіаційного
науково-технічного  комплексу  імені  Антонова,   Київського    та
Харківського  авіаційних  виробничих    об'єднань,    Запорізького
виробничого підприємства "Мотор Січ", Запорізького машинобудівного
конструкторського  бюро  "Прогрес"  та   Київського    виробничого
об'єднання імені Артема усі валютні кошти, одержані від виробничої
та комерційної діяльності, з метою їх використання на фінансування
Програми розвитку авіаційної промисловості України.

     3. Раді Міністрів Республіки Крим,  Представникам  Президента
України  в  місті  Києві,  Запорізькій,  Миколаївській,  Одеській,
Харківській областях  всіляко  сприяти  засновникам  у  збереженні
ними міжнародної авіаційної лізингової  авіакомпанії  з  вантажних
перевезень та міжнародного  консорціуму  з  серійного  виробництва
літаків АН-70.

     4. Розпорядження набирає чинності з дня його підписання.
 

 Президент України                                      Л. КРАВЧУК

 м.Київ, 2 березня 1994 року
 N 15/94-рп

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 17 серпня 1992 р. N 477
Київ

{ Позначку "Не для друку"
знято Розпорядженням КМ
N 1632-р ( 1632-2010-р )
від 04.08.2010 }

Про заходи щодо виконання Указу Президента України
від 3 липня 1992 р. "Про програму розвитку
авіаційної промисловості України"

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 564 ( 564-95-п ) від 31.07.95 }
 

     На виконання  Указу  Президента  України  від 3 липня 1992 р.
"Про програму    розвитку    авіаційної   промисловості   України"
( 363/92 ) Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:

     1. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і конверсії,  Київському авіаційному науково-технічному
комплексу імені О.К.  Антонова, Київському авіаційному виробничому
об'єднанню,   Харківському   авіаційному  виробничому  об'єднанню,
запорізькому  машинобудівному  конструкторському  бюро  "Прогрес",
запорізькому       виробничому       об'єднанню       "Мотор-Січ",
дніпропетровському   виробничому   об'єднанню    "Південмашзавод",
харківському науково-виробничому об'єднанню "Хартрон" та київським
науково-виробничим    об'єднанням    "Квант",    "Електронприлад",
київському  виробничому  об'єднанню  "Завод  Арсенал",  київському
заводу "Радар",    Українському    науково-дослідному    інституту
авіаційної технології:

     забезпечити розробку   технічної  документації,  виготовлення
дослідних   зразків,   проведення   відповідних   випробувань   та
сертифікації  бортових  комплексів,  двигунів  і літаків у строки,
передбачені програмою,  затвердженою Указом Президента України від
3 липня 1992 року ( 363/92 );

     організувати серійне   виробництво   літаків,   двигунів   та
устаткування із залученням до кооперації  українських  підприємств
оборонних та інших галузей промисловості.

     Дозволити Міністерству                       машинобудування,
військово-промислового комплексу і  конверсії  уточнювати  у  разі
необхідності  характеристики авіаційної техніки,  строки виконання
етапів робіт і склад учасників Програми ( 363/92 ).

     2. Київському проектно-конструкторському інституту авіаційної
промисловості "Київавіапроект" і харківському проектному інституту
"Південавіапроект" розробити технічну документацію, а Міністерству
інвестицій і будівництва забезпечити будівництво, реконструкцію та
введення  в  дію  виробничих  потужностей  в  обсягах  і   строки,
визначені Програмою ( 363/92 ).

     Місцевим державним   адміністраціям   забезпечити  відведення
земельних ділянок та видачу дозволу на проектування і  будівництво
об'єктів, необхідних   для   виконання   Програми  (  363/92  )  в
установленому порядку.

     Міністерству машинобудування,          військово-промислового
комплексу і   конверсії  та  Міністерству  оборони  забезпечити  у
1992 році  фінансування  проектування  і  будівництва  промислових
об'єктів   під   обсяг   укладених   з   проектними  і  підрядними
організаціями договорів в обсязі  відповідно  до  960  млн.  і  до
240 млн. карбованців.

     Міністерству машинобудування,          військово-промислового
комплексу  і   конверсії,   Міністерству   оборони,   Міністерству
економіки та  Міністерству  фінансів забезпечити у 1993-1998 роках
подальше    фінансування    будівництва    промислових    об'єктів
авіабудування   та   виділення   валютних   коштів   на  придбання
технологічного обладнання.

     3. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і  конверсії,  Міністерству  економіки  та Міністерству
державних ресурсів включати до державного замовлення  починаючи  з
1992 року завдання на розробку та виробництво літаків,  двигунів і
бортових комплексів,  а також передбачати  виділення  матеріальних
ресурсів заводам - виготовлювачам комплектуючих виробів.

     4. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і  конверсії,  Міністерству   економіки,   Міністерству
зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі до організації в Україні
виробництва   бортових   комплексів,   комплектуючих   виробів   і
матеріалів  для  літаків  та  двигунів  забезпечити їх закупівлю в
обсягах  і  строки  згідно  із  заявками  головних  розробників  і
виготовлювачів літаків, двигунів та бортових комплексів.

     5. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і  конверсії  та   Міністерству   оборони   забезпечити
виділення  у  1992  році Київському авіаційному науково-технічному
комплексу     імені     О.К.     Антонова      для      проведення
дослідно-конструкторських  робіт  по  літаках, двигунах і бортових
комплексах асигнувань в обсязі відповідно 1300 млн.  і  1500  млн.
крб.   із  спеціальних  фондів  позабюджетних  коштів  та  коштів,
передбачених у бюджеті для  цих  міністерств  на  науково-дослідні
роботи.   Міністерству   машинобудування,   військово-промислового
комплексу і   конверсії,   Міністерству   оборони,    Міністерству
економіки та  Міністерству  фінансів  продовжити у 1993-1998 роках
фінансування вказаних дослідно-конструкторських робіт.

     6. Покласти відповідальність за виконання Програми ( 363/92 )
на головних виконавців:

     Київський   авіаційний   науково-технічний   комплекс   імені
О.К. Антонова - створення літаків (координатор виконання Програми)
( 363/92 );

     запорізьке машинобудівне   конструкторське   бюро  "Прогрес",
запорізьке виробниче об'єднання "Мотор-Січ" - створення та серійне
виробництво двигунів;

     Київське авіаційне виробниче об'єднання - серійне виробництво
літаків АН-218, ТУ-334;

     Харківське авіаційне   виробниче   об'єднання    -    серійне
виробництво літаків АН-72, АН-74, АН-180;

     дніпропетровське виробниче   об'єднання   "Південмашзавод"  -
серійне виробництво літаків АН-70, АН-70Т;

     харківське науково-виробниче об'єднання  "Хартрон",  київське
науково-виробниче   об'єднання  "Електронприлад"  -  створення  та
виробництво бортового радіоелектронного обладнання.

     7. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу    і   конверсії,   Міністерству   оборони,   Київському
авіаційному науково-технічному комплексу імені  О.К.  Антонова  та
феодосійському    науково-виробничому    підприємству   "Вертоліт"
розробити у другому півріччі 1992 р.  пропозиції щодо  організації
серійного виробництва вертольотів, розробки авіаційної техніки для
потреб сільського господарства та Міністерства охорони здоров'я, а
в   перспективі   і  для  продажу  малим  підприємствам  та  іншим
замовникам,   а   також   розвитку   потужностей   по   сервісному
обслуговуванню авіаційної техніки.

     8. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і   конверсії,   Київському   авіаційному   виробничому
об'єднанню  підготувати  проект  міжурядової  угоди  з  Російською
Федерацією  про  механізм  фінансування  робіт  по   створенню   і
серійному  виробництву  пасажирських літаків ТУ-334 та подати його
Кабінету Міністрів України до 1 жовтня 1992 року.

     9. Міністерству     оборони,      Київському      авіаційному
науково-технічному комплексу  імені  О.К.  Антонова  і  Державному
авіаційному науково-дослідному центру (м.  Феодосія) підготувати і
внести  Кабінету  Міністрів  України до кінця 1992 року пропозиції
про створення літальних апаратів військового призначення і засобів
забезпечення  їх  експлуатації,  а  також підтримання боєздатності
діючих літальних апаратів.

     10. Передбачити  поряд  з  бюджетним  додаткове  фінансування
Програми ( 363/92 ).  З цією метою залишити Київському авіаційному
науково-технічному комплексу імені  О.К.  Антонова  у  безстрокове
користування літаки АН-124 N 01-05,  01-06,  01-08; АН-72 N 01-01,
02-04,  11-04;  АН-74 N 02-02,  04-04 для комерційної експлуатації
транспортною   компанією   "Руслан"   з   подальшим  використанням
прибутків для реалізації Програми ( 363/92 ).

     Установити,   що   плата   за   видачу  дозволів  Авіаційному
науково-технічному  комплексу  імені  О.К.  Антонова  на виконання
авіаційних чартерних міжнародних перевезень вантажів спрямовується
на  фінансування  робіт,  пов'язаних  з  виконанням цим комплексом
Програми  розвитку  авіаційної  промисловості  України. { Пункт 10
доповнено  абзацом  згідно  з Постановою КМ N 564 ( 564-95-п ) від
31.07.95 }

     11. Міністерству   машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і конверсії,  Київському авіаційному науково-технічному
комплексу імені О.К.  Антонова, Київському авіаційному виробничому
об'єднанню,   Харківському   авіаційному  виробничому  об'єднанню,
запорізькому  виробничому  об'єднанню  "Мотор-Січ",   запорізькому
машинобудівному конструкторському    бюро   "Прогрес"   подати   у
1992 році до Кабінету Міністрів України пропозиції  про  створення
фірми  "Антонов" по розробці,  серійному виробництву та сервісному
обслуговуванню авіаційної техніки.

     12. Міністерству   промисловості,   Міністерству    державних
ресурсів,  Міністерству  економіки,  Міністерству машинобудування,
військово-промислового комплексу  і  конверсії  та  Академії  наук
розробити   до  1  січня  1993  р.  програму  розвитку  в  Україні
промислової   бази   по   виробництву   технічного   алюмінію   та
композиційних матеріалів для потреб авіаційної промисловості.
 

Прем'єр-міністр України                                     В.ФОКІН

                                   Перший заступник
                                   Міністра Кабінету Міністрів України                  В.НЕСМІХ

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 17 серпня 1992 р. N 477
Київ

{ Позначку "Не для друку"
знято Розпорядженням КМ
N 1632-р ( 1632-2010-р )
від 04.08.2010 }

Про заходи щодо виконання Указу Президента України
від 3 липня 1992 р. "Про програму розвитку
авіаційної промисловості України"

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 564 ( 564-95-п ) від 31.07.95 }
 

     На виконання  Указу  Президента  України  від 3 липня 1992 р.
"Про програму    розвитку    авіаційної   промисловості   України"
( 363/92 ) Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:

     1. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і конверсії,  Київському авіаційному науково-технічному
комплексу імені О.К.  Антонова, Київському авіаційному виробничому
об'єднанню,   Харківському   авіаційному  виробничому  об'єднанню,
запорізькому  машинобудівному  конструкторському  бюро  "Прогрес",
запорізькому       виробничому       об'єднанню       "Мотор-Січ",
дніпропетровському   виробничому   об'єднанню    "Південмашзавод",
харківському науково-виробничому об'єднанню "Хартрон" та київським
науково-виробничим    об'єднанням    "Квант",    "Електронприлад",
київському  виробничому  об'єднанню  "Завод  Арсенал",  київському
заводу "Радар",    Українському    науково-дослідному    інституту
авіаційної технології:

     забезпечити розробку   технічної  документації,  виготовлення
дослідних   зразків,   проведення   відповідних   випробувань   та
сертифікації  бортових  комплексів,  двигунів  і літаків у строки,
передбачені програмою,  затвердженою Указом Президента України від
3 липня 1992 року ( 363/92 );

     організувати серійне   виробництво   літаків,   двигунів   та
устаткування із залученням до кооперації  українських  підприємств
оборонних та інших галузей промисловості.

     Дозволити Міністерству                       машинобудування,
військово-промислового комплексу і  конверсії  уточнювати  у  разі
необхідності  характеристики авіаційної техніки,  строки виконання
етапів робіт і склад учасників Програми ( 363/92 ).

     2. Київському проектно-конструкторському інституту авіаційної
промисловості "Київавіапроект" і харківському проектному інституту
"Південавіапроект" розробити технічну документацію, а Міністерству
інвестицій і будівництва забезпечити будівництво, реконструкцію та
введення  в  дію  виробничих  потужностей  в  обсягах  і   строки,
визначені Програмою ( 363/92 ).

     Місцевим державним   адміністраціям   забезпечити  відведення
земельних ділянок та видачу дозволу на проектування і  будівництво
об'єктів, необхідних   для   виконання   Програми  (  363/92  )  в
установленому порядку.

     Міністерству машинобудування,          військово-промислового
комплексу і   конверсії  та  Міністерству  оборони  забезпечити  у
1992 році  фінансування  проектування  і  будівництва  промислових
об'єктів   під   обсяг   укладених   з   проектними  і  підрядними
організаціями договорів в обсязі  відповідно  до  960  млн.  і  до
240 млн. карбованців.

     Міністерству машинобудування,          військово-промислового
комплексу  і   конверсії,   Міністерству   оборони,   Міністерству
економіки та  Міністерству  фінансів забезпечити у 1993-1998 роках
подальше    фінансування    будівництва    промислових    об'єктів
авіабудування   та   виділення   валютних   коштів   на  придбання
технологічного обладнання.

     3. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і  конверсії,  Міністерству  економіки  та Міністерству
державних ресурсів включати до державного замовлення  починаючи  з
1992 року завдання на розробку та виробництво літаків,  двигунів і
бортових комплексів,  а також передбачати  виділення  матеріальних
ресурсів заводам - виготовлювачам комплектуючих виробів.

     4. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і  конверсії,  Міністерству   економіки,   Міністерству
зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі до організації в Україні
виробництва   бортових   комплексів,   комплектуючих   виробів   і
матеріалів  для  літаків  та  двигунів  забезпечити їх закупівлю в
обсягах  і  строки  згідно  із  заявками  головних  розробників  і
виготовлювачів літаків, двигунів та бортових комплексів.

     5. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і  конверсії  та   Міністерству   оборони   забезпечити
виділення  у  1992  році Київському авіаційному науково-технічному
комплексу     імені     О.К.     Антонова      для      проведення
дослідно-конструкторських  робіт  по  літаках, двигунах і бортових
комплексах асигнувань в обсязі відповідно 1300 млн.  і  1500  млн.
крб.   із  спеціальних  фондів  позабюджетних  коштів  та  коштів,
передбачених у бюджеті для  цих  міністерств  на  науково-дослідні
роботи.   Міністерству   машинобудування,   військово-промислового
комплексу і   конверсії,   Міністерству   оборони,    Міністерству
економіки та  Міністерству  фінансів  продовжити у 1993-1998 роках
фінансування вказаних дослідно-конструкторських робіт.

     6. Покласти відповідальність за виконання Програми ( 363/92 )
на головних виконавців:

     Київський   авіаційний   науково-технічний   комплекс   імені
О.К. Антонова - створення літаків (координатор виконання Програми)
( 363/92 );

     запорізьке машинобудівне   конструкторське   бюро  "Прогрес",
запорізьке виробниче об'єднання "Мотор-Січ" - створення та серійне
виробництво двигунів;

     Київське авіаційне виробниче об'єднання - серійне виробництво
літаків АН-218, ТУ-334;

     Харківське авіаційне   виробниче   об'єднання    -    серійне
виробництво літаків АН-72, АН-74, АН-180;

     дніпропетровське виробниче   об'єднання   "Південмашзавод"  -
серійне виробництво літаків АН-70, АН-70Т;

     харківське науково-виробниче об'єднання  "Хартрон",  київське
науково-виробниче   об'єднання  "Електронприлад"  -  створення  та
виробництво бортового радіоелектронного обладнання.

     7. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу    і   конверсії,   Міністерству   оборони,   Київському
авіаційному науково-технічному комплексу імені  О.К.  Антонова  та
феодосійському    науково-виробничому    підприємству   "Вертоліт"
розробити у другому півріччі 1992 р.  пропозиції щодо  організації
серійного виробництва вертольотів, розробки авіаційної техніки для
потреб сільського господарства та Міністерства охорони здоров'я, а
в   перспективі   і  для  продажу  малим  підприємствам  та  іншим
замовникам,   а   також   розвитку   потужностей   по   сервісному
обслуговуванню авіаційної техніки.

     8. Міністерству    машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і   конверсії,   Київському   авіаційному   виробничому
об'єднанню  підготувати  проект  міжурядової  угоди  з  Російською
Федерацією  про  механізм  фінансування  робіт  по   створенню   і
серійному  виробництву  пасажирських літаків ТУ-334 та подати його
Кабінету Міністрів України до 1 жовтня 1992 року.

     9. Міністерству     оборони,      Київському      авіаційному
науково-технічному комплексу  імені  О.К.  Антонова  і  Державному
авіаційному науково-дослідному центру (м.  Феодосія) підготувати і
внести  Кабінету  Міністрів  України до кінця 1992 року пропозиції
про створення літальних апаратів військового призначення і засобів
забезпечення  їх  експлуатації,  а  також підтримання боєздатності
діючих літальних апаратів.

     10. Передбачити  поряд  з  бюджетним  додаткове  фінансування
Програми ( 363/92 ).  З цією метою залишити Київському авіаційному
науково-технічному комплексу імені  О.К.  Антонова  у  безстрокове
користування літаки АН-124 N 01-05,  01-06,  01-08; АН-72 N 01-01,
02-04,  11-04;  АН-74 N 02-02,  04-04 для комерційної експлуатації
транспортною   компанією   "Руслан"   з   подальшим  використанням
прибутків для реалізації Програми ( 363/92 ).

     Установити,   що   плата   за   видачу  дозволів  Авіаційному
науково-технічному  комплексу  імені  О.К.  Антонова  на виконання
авіаційних чартерних міжнародних перевезень вантажів спрямовується
на  фінансування  робіт,  пов'язаних  з  виконанням цим комплексом
Програми  розвитку  авіаційної  промисловості  України. { Пункт 10
доповнено  абзацом  згідно  з Постановою КМ N 564 ( 564-95-п ) від
31.07.95 }

     11. Міністерству   машинобудування,    військово-промислового
комплексу  і конверсії,  Київському авіаційному науково-технічному
комплексу імені О.К.  Антонова, Київському авіаційному виробничому
об'єднанню,   Харківському   авіаційному  виробничому  об'єднанню,
запорізькому  виробничому  об'єднанню  "Мотор-Січ",   запорізькому
машинобудівному конструкторському    бюро   "Прогрес"   подати   у
1992 році до Кабінету Міністрів України пропозиції  про  створення
фірми  "Антонов" по розробці,  серійному виробництву та сервісному
обслуговуванню авіаційної техніки.

     12. Міністерству   промисловості,   Міністерству    державних
ресурсів,  Міністерству  економіки,  Міністерству машинобудування,
військово-промислового комплексу  і  конверсії  та  Академії  наук
розробити   до  1  січня  1993  р.  програму  розвитку  в  Україні
промислової   бази   по   виробництву   технічного   алюмінію   та
композиційних матеріалів для потреб авіаційної промисловості.
 

Прем'єр-міністр України                                     В.ФОКІН

                                   Перший заступник
                                   Міністра Кабінету Міністрів України                  В.НЕСМІХ